2-е Послание Петра

Глава 1

1 Симеон Петр, раб и апостол Иисуса Христа, получившим в удел равноценную с нашей веру по праведности Бога нашего и Спасителя Иисуса Христа,

2 — благодать вам и мир да умножится в познании Бога и Иисуса, Господа нашего.

3 Так как Божественная сила Его даровала нам всё для жизни и благочестия чрез познание Призвавшего нас по Его собственной славе и совершенству —

4 ими она даровала нам многоценные и величайшие обещания, чтобы чрез них вы стали причастниками Божественного естества, убегая от растления похотью, которое в мире, —

5 по тому самому и вы, приложив всякое старание, проявите в вере вашей добродетель, в добродетели — знание,

6 в знании — обладание собой, в обладании собой — терпение, в терпении — благочестие,

7 в благочестии — братолюбие, в братолюбии — любовь.

8 Ибо это, если оно у вас есть и умножается, не оставит вас праздными и бесплодными в познании Господа нашего Иисуса Христа;

9 ибо, у кого этого нет, тот слеп по своей близорукости, забыв об очищении прежних своих грехов.

10 Поэтому, тем более, постарайтесь, братья, делать твёрдым ваше звание и избрание; ибо, делая это, вы не споткнётесь никогда.

11 Ибо так будет вам щедро предоставлен вход в вечное царство Господа нашего и Спасителя Иисуса Христа.

12 Поэтому должно мне всегда напоминать вам об этом, хотя вы это и знаете и утверждены в настоящей истине.

13 Но я считаю справедливым, пока я в этой палатке, пробуждать вас напоминанием,

14 зная, что скоро отнимется эта палатка моя, как и Господь наш Иисус Христос объявил мне.

15 Буду же стараться, чтобы вы могли и после моего исхода, при каждом случае, вспоминать об этом.

16 Ибо мы поведали вам силу и пришествие Господа нашего Иисуса Христа, не последовав за хитросплетёнными баснями, но как очевидцы Его величия.

17 Ибо Он принял от Бога Отца честь и славу, когда принёсся к Нему от величественной славы такой голос: это Сын Мой, Возлюбленный Мой, в Котором — Мое благоволение!

18 И этот голос, принесшийся с неба, мы услышали, будучи с Ним на святой горе.

19 И пророческое слово имеет для нас большую твёрдость; вы хорошо делаете, держась его, как светильника, сияющего в тёмном месте, доколе не начнёт рассветать День, и утренняя звезда не взойдет в сердцах ваших,

20 зная прежде всего то, что ни одно пророчество в Писании не допускает частного объяснения;

21 ибо никогда пророчество не было произнесено по воле человека, но люди, Духом Святым движимые, изрекли его от Бога.

2-е Петра

Розділ 1

1 Симеон Петро, раб та апо́стол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноці́нну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:

2 благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого!

3 Усе, що потрібне для життя та побожности, подала́ нам Його Божа сила пізна́нням Того, Хто покликав нас славою та чесно́тою.

4 Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління.

5 Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння,

6 а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя,

7 а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов.

8 Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа.

9 А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів.

10 Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь.

11 Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

12 Тому то ніко́ли я не зане́дбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впе́внені в тепе́рішній правді.

13 Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням,

14 знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені.

15 А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті.

16 Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі.

17 Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“

18 І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

19 І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях,

20 бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить.

21 Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим.

2-е Послание Петра

Глава 1

2-е Петра

Розділ 1

1 Симеон Петр, раб и апостол Иисуса Христа, получившим в удел равноценную с нашей веру по праведности Бога нашего и Спасителя Иисуса Христа,

1 Симеон Петро, раб та апо́стол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноці́нну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:

2 — благодать вам и мир да умножится в познании Бога и Иисуса, Господа нашего.

2 благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого!

3 Так как Божественная сила Его даровала нам всё для жизни и благочестия чрез познание Призвавшего нас по Его собственной славе и совершенству —

3 Усе, що потрібне для життя та побожности, подала́ нам Його Божа сила пізна́нням Того, Хто покликав нас славою та чесно́тою.

4 ими она даровала нам многоценные и величайшие обещания, чтобы чрез них вы стали причастниками Божественного естества, убегая от растления похотью, которое в мире, —

4 Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління.

5 по тому самому и вы, приложив всякое старание, проявите в вере вашей добродетель, в добродетели — знание,

5 Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння,

6 в знании — обладание собой, в обладании собой — терпение, в терпении — благочестие,

6 а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя,

7 в благочестии — братолюбие, в братолюбии — любовь.

7 а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов.

8 Ибо это, если оно у вас есть и умножается, не оставит вас праздными и бесплодными в познании Господа нашего Иисуса Христа;

8 Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа.

9 ибо, у кого этого нет, тот слеп по своей близорукости, забыв об очищении прежних своих грехов.

9 А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів.

10 Поэтому, тем более, постарайтесь, братья, делать твёрдым ваше звание и избрание; ибо, делая это, вы не споткнётесь никогда.

10 Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь.

11 Ибо так будет вам щедро предоставлен вход в вечное царство Господа нашего и Спасителя Иисуса Христа.

11 Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

12 Поэтому должно мне всегда напоминать вам об этом, хотя вы это и знаете и утверждены в настоящей истине.

12 Тому то ніко́ли я не зане́дбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впе́внені в тепе́рішній правді.

13 Но я считаю справедливым, пока я в этой палатке, пробуждать вас напоминанием,

13 Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням,

14 зная, что скоро отнимется эта палатка моя, как и Господь наш Иисус Христос объявил мне.

14 знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені.

15 Буду же стараться, чтобы вы могли и после моего исхода, при каждом случае, вспоминать об этом.

15 А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті.

16 Ибо мы поведали вам силу и пришествие Господа нашего Иисуса Христа, не последовав за хитросплетёнными баснями, но как очевидцы Его величия.

16 Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі.

17 Ибо Он принял от Бога Отца честь и славу, когда принёсся к Нему от величественной славы такой голос: это Сын Мой, Возлюбленный Мой, в Котором — Мое благоволение!

17 Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“

18 И этот голос, принесшийся с неба, мы услышали, будучи с Ним на святой горе.

18 І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

19 И пророческое слово имеет для нас большую твёрдость; вы хорошо делаете, держась его, как светильника, сияющего в тёмном месте, доколе не начнёт рассветать День, и утренняя звезда не взойдет в сердцах ваших,

19 І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях,

20 зная прежде всего то, что ни одно пророчество в Писании не допускает частного объяснения;

20 бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить.

21 ибо никогда пророчество не было произнесено по воле человека, но люди, Духом Святым движимые, изрекли его от Бога.

21 Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим.